Дописи

Голоднюк У.В. користувався повагою викладачів та одногрупників, мав багато друзів. Добросовісно відносився до навчання, займався у спортивній секції з гирьового спорту. Йому були притаманні ввічливість, працелюбність, доброзичливість, комунікабельність, патріотизм і велика любов до України. Був спокійний, врівноважений, старанний та наполегливий.

Був захисником Майдану з листопада 2013 року. 30 листопада був побитий, на потилиці був шрам, наклали 12 швів. Як тільки рани зажили, знову поїхав на Майдан. 20 лютого 2014 року внаслідок вогнепального поранення в голову загинув. Отримав його, допомагаючи забирати загиблих біля верхнього виходу станцїї метро Хрещатик. Куля снайпера влучила над правим оком і на виході пробила голубу миротворчу каску. Коли його доправили в готель «Україна», лікарі вже не могли допомогти хлопцю.

Олександр був єдиною дитиною у сім'ї. Його виховували без батька мама з бабусею. Юнак захоплювався футболом, був учасником молодіжної спортивно-патріотичної організації «Сокіл».

Змалку мріяв служити в армії. Тож, коли Олександрові виповнилося 18 років, після першого курсу навчання в інституті він вирішив залишити навчання й пішов служити за контрактом у 80-ту аеромобільну бригаду у Львові.

Із початком воєнних дій на Донбасі Олександр майже одразу вирушив у зону проведення антитерористичної операції. Разом з іншими бійцями охороняв аеропорти Донецька та Луганська. Олександр був навідником аеромобільно-десантного взводу військової частини А0284.

Загинув Олександр Філь 16 серпня 2014р. у результаті смертельного поранення під час виконання бойового завдання в районі проведення АТО біля села Хрящувате під Луганськом. Того дня позиції українських солдатів російські найманці обстріляли шквальним вогнем із «Градів». Один снаряд влучив у будівлю, де перебував й Олександр.

З 2008 по 2013 рік навчався у ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» за спеціальністю «Механізація сільського господарства» та на військовій кафедрі, після закінчення якої отримав звання молодшого лейтенанта.

З початку військових днів на сході України призваний на службу. Після курсу молодого бійця був направлений для проходження служби в зону АТО. Наймолодший командир взводу 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» (Десна).

Загинув 8 лютого 2015 під мінометним обстрілом, намагаючись врятувати танк та витягнути свого загиблого товариша Олександра Олійника.