Адміністрація, профспілковий комітет, колектив викладачів, співробітників та студентів ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» сумують та висловлюють щирі співчуття дружині Марії Іванівні, близьким та рідним з приводу смерті Павліського Василя Михайловича – ветерана праці нашого освітнього закладу, директора 1992 – 2017 рр., який відійшов у вічність 20.02.2025 року.
Народився Павліський Василь Михайлович 26.05.1941 року в селі Угринів-Долішній Івано-Франківського району Івано-Франківської області. В 1968 році закінчив Львівський політехнічний інститут. В 1976 році закінчив аспірантуру Московського центрального науково-дослідного автомобільного і автомоторного інституту.
Розпочав Василь Михайлович свою діяльність в нашому навчальному закладі в 1992 році, директором Бережанського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства. Під час його керівництва за короткий час було розширено та зміцнено матеріально-технічну базу, сформовано науково-педагогічний персонал, розроблено науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу, проведено ліцензування і реорганізовано у 1992 р. технікум в агротехнічний коледж - вищий навчальний заклад II рівня акредитації. Під керівництвом Василя Михайловича здійснюється створення нових спеціальностей і спеціалізацій, збільшення кількості викладачів з науковими ступенями та вченими званнями, розроблення нових навчальних планів і програм. Все це стало основою для приєднання в 1997 році навчального закладу до складу Національного аграрного університету (на даний час - НУБіП України).
Особливою заслугою тодішнього очільника закладу є створення у 2000 році на базі коледжу агротехнічного інституту Національного аграрного університету, а в 2001 році постановою Кабінету Міністрів України № 434 від 6.05.2001р. його затвердження.
Бережанський агротехнічний інститут став вищим навчальним закладом, в якому реалізована ступенева система підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр», «Спеціаліст», «Магістр».
В інституті працює філія військової кафедри НУБіП України, що дає можливість готувати офіцерів запасу для Збройних Сил України.
З ініціативи директора та під його безпосереднім керівництвом започатковано і розвинуто міжнародні зв'язки з аграрними закладами та фермерськими господарствами, громадськими організаціями: Австрії, Англії, Голландії, Данії, Канади, Німеччини, США, Франції, Чехії та Швейцарії.
Василь Михайлович постійно займався науково-дослідною роботою. Він є автором понад 130 наукових праць, з них 3 монографії. У 1998 році йому присвоєно звання професора, в 1999 році обрано академіком УАЕК, в 2000 році присвоєно науковий ступінь доктора технічних наук. За наукові розробки в галузі двигунобудування йому присвоєно почесне звання «Заслужений машинобудівник України».
Павліський В.М. постійно працював над удосконаленням навчально-виховного процесу, вів активну організаційно-наукову роботу, про високу динаміку наукового зростання інституту свідчили показники захисту дисертаційних робіт науково-педагогічних працівників, більшість яких є випускниками нашого навчального закладу.
Директор проводив велику роботу з реформування сільського господарства регіону, плідно працював над проблемою альтернативних джерел енергії, очолював лабораторію з виробництва і використання біогазу та альтернативних видів палив.
До числа найважливіших досягнень за останній час слід віднести вирішення питання передачі інституту дендропарків та створення навчально-дослідного господарства. Реконструкція діючих та створення у відповідності до сучасних вимог і норм нових лабораторій, обладнано аудиторії дистанційного навчання. Кожного року збільшуються нові комп’ютеризовані аудиторії, проводиться реконструкція навчальних корпусів, гуртожитків.
За період роботи відзначений грамотами, дипломами та подяками ректорату Національного університету біоресурсів і природокористування України, обласної та районної адміністрацій, місцевої влади, релігійних, громадських, благодійних, молодіжних організацій.
У минулому професійний футболіст, багато уваги приділяв розвитку в інституті спорту, художньої самодіяльності, формуванню у студентської молоді національної свідомості, патріотизму тощо.
Характерними рисами Василя Михайловича, як науковця і організатора цілеспрямованість та наполегливість у досягненні мети, а життєвим кредом - «Нам будувати незалежну і багату Україну!».
Державні, відомчі нагороди (Почесне звання «Заслужений машинобудівник України» (1985р., № 675), «Ветеран праці» (1990), Дійсний член Української академії економічної кібернетики (1999р.,), Почесна грамота ректора НАУ (1999р.), Дійсний член-академік Української академії тріботехніки (2000р.), Орден «За заслуги» III ступеня (2001р., № 4066), Відзнака «Відмінник освіти України» (2001р., № 360), «Почесний працівник фізичної культури і спорту України» (2004р., № 3037), Лідер XXI століття (2004р.), Трудова відзнака «Знак пошани» Міністерства аграрної політики України (2006р., № 3801), Нагрудний знак «Суспільне визнання» за відданість своїй справі Міністерства аграрної політики України (2006р., № 85), «Заслужений професор Національного аграрного університету» (2007р., № 0021), Почесна нагорода «Свята Софія», Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня (2009р.), Почесний диплом учасника презентаційного альманаху «Діловий імідж України», Лідер галузі агропромислового комплексу України (2010р.), Почесний знак Федерації профспілок України «За розвиток соціального партнерства» (2009р., № 318), Медаль «Незалежність України» Міжнародного академічного рейтингу «Золота фортуна» (2011р., № 822), Лауреат Міжнародної нагороди Тисячоліття «За величезні заслуги перед людством» - міжнародної корпорації товариських партнерів, Лауреат Міжнародної нагороди Сократа «За особистий внесок до інтелектуального розвитку сучасного суспільства», Почесний громадянин м. Бережани.
Важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце людини, проте світлі спогади про покійного, який гідно прожив своє життя, будучи висококваліфікованим спеціалістом своєї справи, і, залишивши за собою плоди своїх добрих справ, завжди будуть сильнішими за смерть. Ми завжди будемо пам’ятати Василя Михайловича, як чуйну, турботливу і доброзичливу людину, який піклувався про навчальний заклад, дбав про його розвиток, навчання і виховання студентської молоді. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях.
Всім серцем розділяємо горе і біль родини. У скорботі низько схиляємо голови, разом із рідними, колегами, однодумцями, молимося за упокій його душі. Віримо, що Всемилостивий Господь прийме його світлу та щиру душу в Царство Небесне. Усі, хто знав покійного згадайте добрим словом, пом’яніть щирою молитвою. Нехай Господь упокоїть душу спочилого, а родині допоможе перенести цю важку втрату. Вічна і світла йому пам'ять.