«Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом» (Мф. 17, 20).
Великий піст - це найважливіший і найдревніший з багатоденних постів, цей час є підготовкою до головного християнського свята - Світлого Христового Воскресіння.
Від 27 лютого до 15 квітня – свята Пасхи – триватиме Великий піст. Під час цього періоду згідно Уставу Церкви християни обмежують себе в їжі, а також намагаються уникати у своєму житті того, що віддаляє людину від Бога.
Перші християнські письменники одноголосно свідчать, що Свята Чотиридесятниця встановлена апостолами у наслідування сорокаденного посту Мойсея (Вих., 34 гл.), Іллі (3 Цар., 19 гл.), а головним чином - Господа Ісуса Христа, що постив в Іудейській пустелі сорок днів (Мф. 4, 2).
Про те, що Великий піст - встановлення святих апостолів, свідчить і 69-е Апостольське правило, що вказує постити у Св. Чотиридесятницю. Крім того, на апостольське встановлення Св. Чотиридесятниці й дотримання її усією древньою Церквою вказують святі отці Церкви I – IV віків: Ігнатій Богоносець(I ст.), Віктор, єп. Римський(II ст.), Дионісій Олександрійський(IV ст.) і багато інших.
Великий піст складається власне з сорока днів посту Чотиридесятниці й Страсної седмиці – «заради спасительних Страстей Христових»(св. Симеон Солунский).
З глибокої давнини був визначений і сам образ дотримання Св. Чотиридесятниці. Древні християни проводили цей піст з особливою суворістю, утримуючись навіть від вживання води до третьої години дня. Їжу споживали після дев'ятої години, вживаючи лише хліб і овочі. Древня практика дотримання Великого посту відбита і в нашому Церковному уставі (див: Типікон, гл. 32: «Правила святих апостолів і святих отців про святу велику Чотиридесятницю, яку повинен всякий християнин строго зберігати»). Особливо строгий піст Православна Церква пропонує у своєму Уставі дотримуватися у першу і Страсну седмиці. Тільки у свято Благовіщення (коли воно не співпадає з Страсною седмицею) і у Вербну неділю дозволяється його послаблення.
Церква благословляє послаблення посту людям похилого віку, дітям, хворим, вагітним і матерям годувальницям, а також людям зайнятих важкою фізичною працею. За благословенням про послаблення посту, слід звернутися до духівника або іншого священика.
«Утримуючись від пристрастей під час посту, наскільки у нас вистачає сил, ми матимемо корисний тілесний піст, - повчає преподобний Іоан Касіан. - Приборкання плоті, поєднане з тим, що сокрушає дух, складе приємну жертву Богу і гідну обитель святості». І дійсно, чи «можна назвати постом тільки дотримання одних правил про невживання скоромного у пісні дні? - ставить риторичне питання святитель Ігнатій (Брянчанинов). - Чи буде піст постом, якщо, окрім деякої зміни у складі їжі, ми не думатимемо ні про покаяння, ні про стриманість, ні про очищення серця через посилену молитву»?
Сам Господь наш Ісус Христос сорок днів постив у пустелі, звідки повернувся у силі духу (Лк. 4, 14), здолавши усі спокуси ворога. «Піст є зброя, підготовлена Богом, - пише преподобний Ісаак Сирин. - Якщо постив Сам Законодавець, то як же не постити тим, хто зобов'язаний дотримуватися закону? До посту рід людський не знав перемоги і диявол ніколи не отримував поразок... Господь наш був керівником і первістком цієї перемоги... І як скоро диявол бачить цю зброю на кому-небудь з людей, цей супротивник і мучитель негайно приходить у страх, пригадуючи про поразку свою у пустелі від Спасителя, і сили його засмучуються».
Піст встановлений для всіх: і ченців, і мирян. Він не є повинністю або покаранням. Його слід розуміти як спасительний засіб, свого роду лікування і ліки для кожної людської душі. «Піст не відштовхує від себе ні жінок, ні людей похилого віку, ні юнаків, ні навіть малих дітей, - говорить святитель Іоан Золотоустий, - але усім відкриває двері, усіх приймає, щоб усіх врятувати». Чи «бачиш, що робить піст, - пише святитель Афанасій Великий : - хвороби лікує, бісів проганяє, лукаві помисли видаляє і серце робить чистим».
Очевидним є й те, що подвиг покаяння і молитви, під час посту, повинен супроводжуватися думками про свою гріховність і, звичайно, обмеженням від всяких розваг - відвідування театру, кіно і бенкетів, веселої музики, перегляду телевізора для розваги і тому подібне. Якщо усе це ще тягне серце християнина, то потрібно зробити зусилля, щоб відірвати від цього своє серце, хоча б у дні посту.
Піст у християнському розумінні є також засобом стяжання Духа Святого. На це призначення вказує святий Серафим Саровський: «Піст, молитва і будь-які інші справи християнські, якими б добрими вони не були, не є метою християнського життя, а слугують головними засобами для її досягнення. Істинна ж мета християнського життя – стяжання Духа Святого Божого. Піст і молитва, милостиня і добрі справи, що здійснюються в ім’я Христа – є дійсними засобами для стяжання Святого Духа. Тому що добро, зроблене заради Нього, дарує вінець правди не тільки в житті майбутнього віку, але і в земному житті переповнює благодаттю Духа Святого».
«Хто обмежує піст тим, що тільки утримується від їжі, той дуже ганьбить його, - наставляє святитель Іоан Золотоустий. - Не одні вуста повинні постити, - ні, нехай постять і око, і слух, і руки, і усе наше тіло... Піст є відсторонення від зла, приборкання язика, стримання гніву, приборкання похоті, припинення наклепу, брехні і клятвопорушення... Ти постиш? Нагодуй голодних, спраглим дай пити, відвідай хворих, не забудь ув'язнених, пожалій змучених, утіш скорботних і таких, що плачуть; будь милосердний, лагідний, добрий, тихий, довготерпеливий, жалісливий, незлопам'ятний, благоговійний і степенний, благочестивий, щоб Бог прийняв і твій піст, і вдосталь дарував плоди покаяння».
Сенс посту - у вдосконаленні любові до Бога і ближніх, тому що саме на любові грунтується всяка доброчесність. Преподобний Іоан Касіан Римлянин говорить, що ми «не покладаємо надії на один піст, але, зберігаючи його, хочемо досягти через нього чистоти сердечної і апостольської любові». Ніщо - є піст, ніщо - є подвижництво за відсутності любові, бо як написано: Бог є любов (1 Ін. 4, 8).
Піст є час молитви і покаяння, коли кожен з нас повинен вимолити у Господа прощення своїх гріхів і гідно причаститися святих Христових Таїн. Під час Великого посту необхідно пройти таїнства Сповіді й Причастя мінімум один раз.
Отже, проходячи піст тілесний, будемо постити і духовно. З'єднаємо піст зовнішній з постом внутрішнім, керуючись мудрістю. Очищуючи тіло стриманістю, очистимо і душу покаянною молитвою для надбання доброчесностей і любові до ближніх. Ось це і буде справжній піст, приємний Богу, а значить і для нас спасительний.