Життя - не ті дні, що пройшли, а ті, що запам'яталися.20 лютого виповнюється річниця від дня смерті багаторічного директора нашого навчального закладу, професора, заслуженого машинобудівника України — Павліського Василя Михайловича — з глибоким сумом і болем у серці вшановуємо Його світлу пам'ять, з особливою вдячністю та шаною згадуємо Його вагомі здобутки на посаді керівника.
Діяльність Василя Михайловича стала визначальною для розвитку ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», формування його наукового потенціалу та становлення сучасної системи навчально-виховної роботи.
Завдяки Його стратегічному баченню освітній заклад зміцнив свої позиції як осередок підготовки конкурентоспроможних кадрів. Відбулось його реформування з технікуму в коледж з коледжу в інститут, акредитовано ОС Магістр. Випускники закладу успішно реалізовували себе в різних галузях промисловості, підтверджуючи високий рівень отриманої освіти.
Очоливши інститут, Павлійський Василь Михайлович визначив пріоритетом активізацію науково-дослідної роботи. За його ініціативи було створено та розширено профільні наукові лабораторії, зміцнено матеріально-технічну базу, налагоджено співпрацю з агрохолденгами та промисловими підприємствами регіону. Це дало змогу поєднати теоретичні дослідження з реальними потребами виробництва, підвищити практичну цінність наукових розробок викладачів і студентів. Відбувалось послідовне впровадження модернізованих освітніх програм відповідно до вимог часу та розвитку біоенергетики і технічної науки. Було оновлено навчальні плани, запроваджено сучасні методики викладання, посилено практичну підготовку студентів. Значну увагу приділяли впровадженню новітніх технологій у навчальний процес, комп’ютеризації аудиторій та оснащенню лабораторій сучасним обладнанням.
Під його керівництвом значно зросла кількість наукових публікацій, конференцій та фахових видань. Інститут став активним учасником наукових форумів, а його викладачі — авторами інноваційних розробок у різних сферах наукових досліджень. Особливу увагу директор приділяв підтримці молодих науковців, створюючи умови для їхнього професійного зростання, підготовки кандидатських і докторських дисертацій.
Василь Михайлович розглядав інститут не лише як освітній, а й як виховний простір. Він наполягав на формуванні в студентів відповідальності, професійної етики, патріотизму та поваги до обраної професії. Під його керівництвом розвивалися студентське самоврядування, наукові гуртки, культурно-просвітницькі та спортивні ініціативи.
Його стиль управління поєднував вимогливість із людяністю. Він умів бачити перспективу, підтримувати ініціативу та надихати колектив на спільну працю задля розвитку закладу. Саме завдяки цьому в інституті сформувалася атмосфера творчого пошуку й професійного зростання. Він умів бачити в людях потенціал, підтримувати у складні моменти, радіти успіхам своїх колег і вихованців. Його слово було авторитетним, а рішення — виваженими й справедливими. Саме тому він залишив по собі не лише професійну спадщину, а й теплі спогади у серцях тих, хто працював і навчався поруч із ним.
Річниця пам’яті професора Василя Михайловича Павліського — це не лише скорботна дата, а й нагода оцінити масштаб його управлінської та науково-освітньої діяльності. Його спадщина — це сильний науковий колектив, сучасна навчальна база, тисячі вдячних випускників і утверджений авторитет інституту в освітньому та виробничому середовищі.
Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі, вшановуючи пам’ять людини великої душі. Його відданість інституту, турбота про колектив і щира любов до студентів назавжди залишаться прикладом справжнього служіння людям, освіті та науці.
Світла пам’ять про нього залишається в серцях колег, студентів і всіх, хто мав честь працювати поруч із ним.
Вічна пам’ять і шана видатному освітянину, науковцю та керівнику!
Профком