У березні 2020 р. Генеральний директор організації ЮНЕСКО Одрі Азулай заявила, що через пандемію коронавірусу COVID-19 понад 1,5 мільярда молодих людей у 165 країнах світу не можуть відвідувати заняття через закриття загальноосвітніх навчальних закладів.
А запровадження карантину змінило життя кожного з нас, та особливо вплинуло на заклади освіти, змусивши пристосовуватись до новин умов надання освітніх послуг. Та все ж, питання дистанційного навчання в умовах пандемії коронавірусу залишається, як ніколи, актуальним, тому пропонуємо ознайомитися з аналітичним оглядом деяких публікацій на цю тему з міжнародних видань.
Так, зокрема, як зазначають українські науковці Іван Прокопенко і Світлана Бережна у своїй публікації, COVID-19 заохочує заклади вищої освіти в Україні здійснювати інноваційні рішення за порівняно короткий проміжок часу та запроваджувати дистанційне навчання з використанням різних веб-серверів, платформ, ресурсів та соціальних мереж.
Тож кафедра політичних, соціальних та культурних досліджень Харківського національного педагогічного університету імені Сковороди у березні 2020 р. провела онлайн опитування серед українських студентів та викладачів закладів вищої освіти щодо соціально-економічних питань під час пандемії коронавірусу.
Результати цього опитування дали авторам дослідження можливість ідентифікувати труднощі та переваги впровадженого дистанційного навчання, серед недоліків якого:
- технічні питання. Реальність показала, що не всі заклади вищої освіти технічно підготовлені, тож лекції та семінари проводились з використанням сервісу Google Classroom, знання оцінювались за допомогою текстових тестів, підготовка та презентація проєктів проводилася через Skype, нові платформи, ресурси та соціальні мережі (Moodle, Zoom, Skype, Viber, Telegram та Messenger). А вчителі, як додатковий матеріал, почали використовувати зовнішні системи дистанційного навчання (платформа Prometheus).
- психологічні проблеми, де студенти зазначили відсутність живого спілкування, неможливість повторної здачі пропущених практичних занять, значне збільшення завдань, брак часу на виконання завдань, зобов'язання виконувати свої сімейні обов'язки щодо контролю/догляду за молодшими братами, поки школи закриті на період проведення онлайн-занять, обмежений доступ до комп’ютера, оскільки батьки теж переведені на віддалену роботу.
Викладачі ж відмітили неможливість індивідуального консультування студентів, збільшення часу на листування зі студентами, оскільки онлайн-курси передбачають більш детальний опис домашнього завдання, ніж зазвичай в аудиторії.
Водночас, як зазначають автори статті, серед позитивних аспектів використання дистанційного навчання українські викладачі та студенти (за результатами опитування) відмічають, що якість дистанційної освіти не поступається якості навчання віч-на-віч. Студенти відмічають розвиток дисципліни та самоорганізації, що дає можливість отримати освіту у зручний час і зручному місці та рівний доступ до освіти, незалежно від місця проживання, стану здоров'я чи соціального статусу.
Викладачі вказують на оновлену роль вчителя, що стає наставником-консультантом, який координує процес навчання, постійно вдосконалюючи власні курси та навички (Berezhna S., Prokopenko I. Higher Education Institutions in Ukraine during the Coronavirus, or COVID-19, Outbreak: New Challenges vs New Opportunities // Revista Romaneasca pentru Educatie Multidimensionala. – 2020. – Vol. 12, Is. 1 Sup. 2. – Р. 130-135).
Оуен П. Холл, досліджуючи, як COVID-19 впливає на майбутнє у сфері управління освітою, зазначає, що багато бізнес-шкіл швидко відреагували на COVID-19, збільшивши свою присутність в мережі Інтернет в якості тимчасової міри в короткостроковій перспективі. Деякі бізнес-школи, щоб залишатися конкурентоспроможними на досить щільному ринку, пропонують онлайн-програми за цінами на 50 відсотків меншими у порівнянні зі своїми традиційними програмами. Крім того, з метою сприяння швидкого переходу на дистанційне навчання, багато бізнес-шкіл звернулося до спільноти розробників програм онлайн, популярність якої зараз стрімко набирає обертів.
Водночас, як зазначає автор статті, забезпечення виконання роботи та фінансові процеси ускладнюються зростаючою розбіжністю між діловим співтовариством та результатом діяльності багатьох бізнес-шкіл. Адже сьогодні роботодавці шукають випускників, здатних швидко пристосовуватися до нестабільних умов суспільства, націлених на вирішення проблемних питань, а також тих, хто може вправно оперувати в мережі Інтернет. З цією метою, бізнес збільшив витрати як на тренінги, так і на освіту, які, за оцінками, перевищують 200 мільярдів доларів щорічно. Важливим винятком цього розриву є випускники зі спеціалізацією STEM (наука, техніка, інженерія та математика). Останні оціночні дані свідчать, що попит на випускників з глибокими аналітичними навиками наблизиться до 200 000 лише у Сполучених Штатах протягом наступних кількох років, при цьому потреби в обслуговуючому персоналі сягнуть майже в п'ять разів більше цієї оцінки за той самий період. Незважаючи на те, що COVID-19 вплине на ці оцінки в короткостроковій перспективі, мало сумнівів у тому, що бізнес-спільнота у наступні декілька років продовжить рухатися у напрямку стилю управління, який базується на фактичних даних. Для розуміння бізнес-школи США випускають лише частину з представлених цифр і більшість випускників не володіють достатніми аналітичними навичками, а кількість студентів, які опановують аналітичну спеціальність, ще нижча.
Тож у автора статті виникає питання, як школи бізнесу зможуть залишатися конкурентоспроможними та економічно життєздатними протягом 21 століття? Для багатьох відповіддю є глобалізація.
Нещодавній звіт AACSB (глобальної некомерційної асоціації, що об'єднує освітян, студентів та бізнес для досягнення спільної мети – створення нового покоління чудових лідерів) рекомендує бізнес-школам розглянути можливість формування стратегічних міжнародних партнерських відносин, які матимуть потенціал для підвищення ефективності роботи, що призведе до підвищеної конкурентної здатності. Ці стратегічні партнерства можуть сприяти співпраці в багатьох аспектах, включаючи бізнес-школи, суб’єкти господарювання, науково-дослідні асоціації, уряди та організації третіх сторін.
Історично, як зазначає науковець, багато бізнес-шкіл налагодили зв’язки з навчальними закладами та комерційними структурами по всьому світу, що сприяло як науково-дослідним/консультаційним можливостям для викладацького складу, так і студентським міжнародним поїздкам/стажуванню.
Однак, ці ініціативи часто мають дискретний характер, наприклад, щорічні поїздки та обмін студентами. Те, що потрібно і лежить в основі процесу глобалізації, – це безперервна діяльність. Для досягнення цієї мети, на думку Оуен П. Холла, бізнес школам необхідно налагодити по всьому світу довгострокові відносини з навчальними закладами-однодумцями, які вважають, що студентів слід навчати таким чином, щоб довгий час вони були корисними як для бізнесу, так і для суспільства (Owen P. Hall. Editorial: COVID-19 and the Future of Management Education – 2020. – Vol. 23. – Is.1. – P. 1-6).
Науковці Стів Браммер та Тімоті Кларк у своїй статті щодо COVID-19 та управління освітою, зазначають, що поширившись у січні та лютому 2020 року, вплив COVID-19 на університети та бізнес-школи відобразився на навчальному році, а найбільш вразливою зацікавленою стороною стали студенти, і саме їх інтереси стали першими в центрі уваги бізнес-шкіл при розробці та запровадженні відповідних заходів.
Особливо загострилися питання, щодо необхідності відправляння студентів за кордон під час кризи. Водночас, автори відмічають, що масштабні економічні наслідки COVID-19 призвели до того, що значна кількість студентів переживає складні фінансові часи, у тому числі студенти-іноземці, які застрягли у країні навчання протягом всієї пандемії.
Науково-педагогічний персонал теж зазнав суттєвого натиску від COVID-19, оскільки пандемія зумовила необхідність застосування найбільшої та найшвидшої трансформації педагогічної діяльності і методики оцінювання, яка коли-небудь спостерігалась у сучасних університетах. Це призвело до збільшення навантаження на науково-педагогічних працівників та вимагало від колег об’єднання власних зусиль, включаючи навчання програмному забезпеченню та спільної практичної діяльності.
Коригування оцінювання в найкоротші терміни спричинило великі труднощі, особливо у сферах із специфічними вимогами до акредитації (наприклад, бухгалтерський облік, актуальні дослідження), а організація іспитів он-лайн стала перевіркою дисциплінованості, чіткості та ретельності. Поєднання роботи вдома та контролю над виконанням домашніх завдань з іншими побутовими обов'язками розмило межі між роботою та домашніми справами і призвело до збільшення тривалості робочих годин та більшого навантаження.
Автори наголошують також на тому, що COVID-19 значною мірою привніс серйозні корективи щодо чіткості та своєчасності зворотного зв’язку із зацікавленими сторонами, особливо студентами та персоналом. Вирішення невизначеностей є надважливим завданням, особливо під час кризи, і значно якісніший рівень комунікації як з боку керівництва університету, так і всередині бізнес шкіл сприяв зменшенню прірви між керівництвом та колегами, а однією з найприємніших переваг адаптації до COVID-19 стала успішність проведення онлайн-засідань у Teams або Zoom, які дозволяють працювати у форматі питання – відповіді, під час яких співробітники можуть отримати вичерпні відповіді щодо дії університетів під час кризи. Зв’язок зі студентами був дещо складнішим через їхні особистісні способи навчання та необхідність надавати їм постійну підтримку та консультації.
Загалом, COVID-19 призвів до значних інновацій в Школі Менеджменту Університету Бат (Великобританія) та Університеті менеджменту (Сінгапур), які пов’язані з процесами та термінами управління навчальним процесом. Ці нововведення значно підвищили рівень гнучкості, спритності та можливостей для інновацій курсів та програм, що існують в цих закладах вищої освіти.
Стів Браммер та Тімоті Кларк особливу увагу звертають на те, що їм було приємно спостерігати за масштабом, швидкістю та якістю пристосування їхніх колег до нових обставин і позитивного ставлення до експериментів з новими способами взаємодії викладання та дослідження. Різноманітність альтернативних способів надання допомоги студентам у навчанні, творчий підхід колег у розробці нових форм оцінювання та навчальної підтримки, а також готовність персоналу до впровадження нових технологій забезпечили позитивний вплив на навчальний процес загалом.
Вцілому, відмічають автори, COVID-19 призводить до серйозних структурних змін у закладах вищої освіти, зумовлених конкурентною динамікою зміцнення бренду, зміною потреб студентів, розвитком та розповсюдженням нових технологій навчання, скороченням кількості іноземних студентів та входженням великих технологічних компаній на ринок, а також до закриття, об'єднання та реструктуризації університетів через скорочення фінансування.
На фундаментальному рівні COVID-19 ставить виклик основній діяльності закладів вищої освіти щодо підтримки студентів через широкий спектр навчальних програм. Це суттєво ускладнює реалізацію інтерактивного, особистісно-направленого традиційного аудиторного навчання, заснованого на багаторічному досвіді університетів. Задля пристосування до тривалої пандемії, університети потребуватимуть гнучких та надійних моделей освіти, які дозволять безперервно адаптуватися до різних етапів «нового звичного». COVID-19 прискорив та активізував довготривалі педагогічні тенденції, створюючи природний експеримент, в якому перевіряються та оцінюються численні інновації. Перші ознаки свідчать про те, що багато нововведень, застосованих під час пандемії, будуть корисними для студентів і після кризи (Brammer S., Clark Т. COVID-19 and Management Education: Reflections on Challenges, Opportunities, and Potential Futures // British Journal of Management. – 2020. – Vol. 31. – Р. 453-456).
Підготувала Тетяна Кіщак,
директор наукової бібліотеки
Переклад здійснила Світлана Качмарик,
доцент кафедри англійської філології