Дописи

   21 лютого світове співтовариство відзначає Міжнародний день рідної мови.

  В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню мов національних меншин Президент України підписав розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови». 

   Для кожної людини її рідна мова була й залишається найдорожчою у світі, бо саме вона визначає пам’ять народу в історичному і цивілізаційному часі.

  Сучасна Україна, як європейська держава з великим розмаїттям етнічних спільнот, надає можливість усім національним меншинам розвивати, збагачувати і зберігати свої рідні мови.

  Держава гарантує вільний розвиток та захист мов представників різних національностей, сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

 Водночас мовою національної консолідації є державна українська мова, яка відображає самобутність багатомільйонного українського народу і є основою його духовності та історичної пам’яті.

  До Міжнародного дня рідної мови в науковій бібліотеці інституту підготовлено віртуальну книжкову виставку «Коштовний скарб народу». З книжок, представлених на виставці, линуть слова про багатство, красу та мелодійність української мови — нашої гордості.

Віртуальна виставка до Міжнародного дня рідної мови

У книзі представлені напрацювання автора як фахового філолога за кілька десятків років досліджень найдавніших початків української мови. Читачі довідаються, як ще з раннього кам’яного віку, коли людина почала виголошувати первісні членоподільні звуки, а за ними і звуконаслідувальні мовні одиниці, витворювалися, віками удосконалювалися і передавалися від покоління до покоління потужні зародкові прамовні пласти, які з часом стали основою формування розвоєвої бази української мови: первовічні вигуки й частки, корені багатьох слів, пов’язаних із первісним збиральництвом-мисливством, початковими хліборобством, тваринництвом, будівництвом, металовиробництвом, як і тотемічними та сонцепоклонницькими віруваннями тощо. У доісторичних часах автор простежує і деякі морфологічні, словотвірні, синтаксичні та образно-поетичні особливості нашої рідної мови. Підтвердженням висновків автора є найдавніші жанри української словесності: народні замовляння та казки, обрядові пісні сонцепоклонницького походження, корінні імена особові, географічні назви, а також ведійські, античні та давньоукраїнські писемні джерела.

 

81.411.4
О 36
Огієнко І. І. (митрополит Іларіон). Історія української літературної мови / Іван Огієнко ; упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та прим. М. С. Тимошик. — Київ : Либідь, 1995. — 296 с. : іл. — (Літературні пам’ятки України).

Фундаментальна праця визначного діяча українського відродження Івана Огієнка, що вперше видається у нашій державі (написана 1949 р.), цінна тим, що в стислій, доступній формі оглядає тисячолітній період української літературної мови, «тернисту й круту дорогу» її розвитку.

Книга виконує роль своєрідного підручника з історії української літературної мови. Для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, учителів, учнів загальноосвітніх шкіл, усіх, хто цікавиться вітчизняною культурою, джерелами духовності українського народу.

 

 

81.411.4
У 45
Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду : док. і матеріали / упоряд.: Л. Масенко, В. Кубайчук, О. Демська-Кульчицька ; за ред. Л. Масенко. — Київ : Києво-Могилянська академія, 2005. — 399 с.

У збірнику вміщено документи і матеріали, що стосуються мовної політики радянського керівництва на теренах України. Вони проливають світло на підступне втручання у внутрішній розвиток української мови, спрямоване на штучне зближення її з російською і знищення як незалежного мовного утворення. Розкривається специфіка лексикографічної, термінологічної й правописної практик радянського періоду, метою яких, починаючи з 30-х років, було поступове вилучення питомих рис української лексики, фразеології і навіть деяких словотвірних та граматичних форм і заміна їх кальками з російської мови.

Працю призначено гуманітаріям — філологам, історикам, політологам, викладачам відповідних дисциплін, студентам, аспірантам і всім тим, кому не байдужа доля рідної мови.

  

 

 

81.411.4
Т 48
Ткаченко О. Б. Українська мова і мовне життя світу / Орест Ткаченко. — Київ: Спалах, 2004. — 272 с.

Працю присвячено розвиткові й сучасному станові української мови в усіх труднощах її становлення, що дістають всебічне висвітлення (географічне, історичне, соціолінгвістичне, культурологічне тощо) в зіставленні з відповідними ситуаціями інших мов світу. Написана в популярній формі книга призначається всім шанувальникам української мови, насамперед представникам суспільних наук.

 

Це перше в українському мовознавстві дослідження, що цілісно розкриває еволюцію статусу староукраїнської (руської) мови та мовної і мовно-етнічної (національної) свідомости впродовж XIV—XVII ст. у двох провідних елітарних середовищах: урядово-шляхетських та духовно-освітніх. Авторка досліджує зміну моделі світу крізь призму змін староукраїнської (руської) мови та інших мов: від теоцентризму до антропоцентризму; від панславізму до староукраїнської (руської) мови; від мовного універсалізму до українськомовного етнонаціонального самоусвідомлення.

Сподіваємось, ця праця стане нетиповим соціолінгвістичним уроком самопізнання, самозростання та усвідомлення непереможности нашої мови.

Рекомендуємо якнайширшому колові читачів: філологам, історикам, філософам, культурологам, психологам, духівництву та всім спраглим на розв’язок сучасних складних завдань з допомогою історичного минулого.

У збірці есеїв авторка пропонує читачеві аналіз понад восьмисот слоганів українського спротиву — у фокус потрапляє період Євромайдану 2013—2014 рр. та подальший розвиток подій в сучасній Україні. В есеях, котрі мають і наукове підґрунтя (соціолінгвістика, дискурс-аналіз), риторику суспільних подій висвітлено у науково-публіцистичному стилі. Із цієї збірки читач може довідатися, як мова формує ідентичності та цінності, відображає суспільні зміни, якою є динаміка революційної риторики (у зіставленні з попередніми українськими протестами — Студентською революцією на граніті 1990 р. та Помаранчевою революцією 2004 р. та з демонстраціями в інших країнах світу). Книжка розрахована на широке коло читачів — як лінгвістів, студентів, особливо гуманітаріїв, так і тих, хто цікавиться українськими суспільними подіями, цінностями українського громадянського суспільства.

 

 

81.411.
М 59
Микитюк О. Сучасна українська мова: самобутність, система, норма : навч. посіб. / Оксана Микитюк. — 3-тє вид. — Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2013. — 440 с.

У посібнику сучасну українську мову розглянуто в трьох площинах: самобутність, система, норма. Самобутність засвідчена давніми писемними пам’ятками, що виразно ілюструють українські мовні риси. Система — це навзаєм зумовлена та пов’язана в одне ціле вертикаль мовних розділів: фонетики, дериватології, лексикології, морфології, синтаксису та стилістики. Мовна норма — це шлях до впровадження мовленнєвої культури.

Для студентів, учителів, учнів та всіх охочих вивчати українську мову, позаяк «спасіння нашого краю в нашому слові» (П. Куліш).

 

81.411.4
В 29
Венжинович Н. Ф. Сучасна українська літературна мова : навч. посіб. / Н. Ф. Венжинович. — 3-тє вид., випр. і допов. — Київ : Знання, 2008. —304 с. — (Вища освіта XXI століття).

У посібнику подано найновіші концепції сучасних мовознавців у галузі фонетики, лексикології та фразеології, морфології, словотвору та синтаксису простого і складного речень. Матеріал побудовано на основі праць, що з’явилися останнім часом і є практично малодоступними для широкого загалу. Список літератури допоможе зорієнтуватися у великому потоці наукової та довідкової літератури.

Для студентів, аспірантів, учителів-філологів, усіх, хто цікавиться проблемами розвитку й функціонування сучасної української літературної мови,вивчає основи культури ділового (фахового) мовлення.

 

 

 

811.161.2
У 45
Українська мова (за правознавчим спрямуванням) : навч. посіб. / В. М. Пивоваров [та ін.]. — Харків : Право, 2018. — 328 с.

Навчальний посібник містить відомості про мовні норми, їх різновиди та правильність застосування в професійній діяльності правника. Охарактеризовано стилі мови, зокрема офіційно-діловий, викладено особливості усного та писемного мовлення, наведено класифікацію документів та вимоги до їх укладання. Система вправ і завдань на володіння писемним мовленням, додатки покликані сприяти закріпленню знань із мови, підвищенню загальної мовної культури не лише юриста, а всіх тих, хто не байдужий до рідного слова, дбає про його чистоту та правильність.   

 

 

 

4У
У33
Ужевич І. Граматика слов’янська І. Ужевича / підгот. до друку [і вступ. статтю написали] І. К. Білодід, Є. М. Кудрицький. — Київ : Наукова думка, 1970. — 113 с.

Ця праця, яку Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні Академії наук УРСР пропонує Твоїй увазі, становить пам’ятку української мовознавчої (граматичної) науки середини XVII ст., — це фактично перша граматика власне української літературної мови XVI—XVII ст. Її склав у 1643 р. латинською мовою український студент Паризького університету — Сорбонни — Іван Ужевич.

Рукопис праці і зараз зберігається в Національній бібліотеці в Парижі. На жаль, ця граматика не була надрукована і не змогла відіграти своєї ролі в нормалізації і розвитку української літературної мови XVII—XVIII ст. Та вона становить високу пам’ятку української граматичної науки XVII ст., що свідчить про розвиненість української літературної мови того часу, про прагнення вчених людей України піднести її престиж, ознайомити з нею європейський світ. Ми певні, що ця пам’ятка матиме тепер, у наш час, велике значення при вивченні історії не тільки української, а й всієї східнослов’янської і взагалі слов’янської граматичної науки, історії мови, а також для підготовки освічених філологічних кадрів. Вона має значення для пізнання історії культури українського народу. Наукового подвигу автора граматики, Івана Ужевича, не можна забути. Цей твір українського патріота був складений напередодні визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648—1654 рр. і являє собою один із виявів прагнень українського народу до вільного розвитку своєї духовної культури, своєї науки, своєї мови.

«Граматика» М. Смотрицького вперше вийшла у світ 1619 р. До середини XVIII ст. була єдиним підручником граматики в Україні, Росії та Білорусії. Книжка мала великий вплив на розвиток мовознавства у всіх слов’янських народів.

У комплекті з факсимільним виданням «Граматики» 1619 р. публікується її докладне наукове дослідження.

Розрахована на істориків східнослов’янських мов, славістів, істориків вітчизняної науки, зокрема мовознавства, викладачів та аспірантів.

 

 

81.411.4
О74
Осипов П. І. Чому ми так говоримо : (наук.-етимол. довід.) / П. І. Осипов. — Київ : Ін Юре, 2008. — 248 с.

У довіднику наведені відомі фразеологізми (афоризми, крилаті вирази, ідіоми), а також окремі лексичні одиниці, що знаходяться в активному мовному обігу, а тому потребують ідентифікації й додаткового тлумачення. Вказується на підґрунтя та процес зародження слів і виразів, відслідковується їх генезис, висвітлюються специфіка й сфери функціонування на сучасному етапі. Наводиться також їх переклад та лексико-семантичні відповідники в англійській, німецькій та ін. мовах.

Розрахований на студентів (насамперед філологів), аспірантів, викладачів, істориків, педагогів, психологів, працівників мас-медіа та всіх, хто плекає і шанує Мову

 

Підготувала бібліотекарка читального залу  Галина КУПА