Гора Лисоня, яка знаходиться поблизу Бережан, відома не лише в Україні, а й за її межами, як місце героїчної битви Українських Січових Стрільців із російськими військами в 1916 році. Лисоня – одна з визначних святинь, що нагадує про одвічне прагнення нашого народу мати незалежну державу, бути вільними і щасливими в ній. В часи першої світової війни беззаперечною і невмирущою славою покрили себе тут українські січові стрільці.
3-4 вересня 2016 року відзначаємо 100-ту річницю кровопролитних боїв на горі Лисоні, де в серпні — вересні 1916 року Українські січові стрільці своїми молодими грудьми і життям поставили перед переважаючими силами противника нездоланний заслін.
Російський царат посилав військо, щоб прибрати до своїх рук Галичину. На окупованих землях закрили українські видавництва, розгромили осередки «Просвіти», представників місцевого духовенства заарештували й заслали до Московської губернії.
Протидія українців-галичан була закономірною. Легіон УСС став виразником й оборонцем прав та сподівань свого народу, захисником рідного краю. Разом з тим, бої Легіону УСС з частинами російської армії можна сміливо назвати братовбивчими. Адже російська армія рекрутувала мільйони українців зі східних областей, аби їх руками захопити західні землі.
Головні бої відбувались при обороні Бережан, над річкою Ценівкою біля Потутор, на Лисоні. Не один раз січові стрільці рятували безнадійні ситуації, в які потрапляли австро-угорські війська.
Так було 3 вересня 1916 року, коли січові стрільці відбили натиск ворога на Лисоні. 16 вересня на Диких Ланах росіяни атакували турецький полк, але ситуацію виправили січові стрільці, відкинувши загарбників до річки Золотої Липи. 29—30 вересня відбувся третій бій на Лисоні. 30 вересня московські війська розбили оборонні позиції австрійців і підійшли до позицій, які займали січові стрільці.
Бої за гору Лисоню в історію Легіону УСС увійшли під назвою «кривавий тан». Полк УСС був оточений росіянами. Без спорядження і допомоги його залишки потрапили в полон. З цих часів походить відома стрілецька пісня «Як з Бережан до кадри січовики манджали...».
Зусиллями стрілецьких куренів, завдяки їх геройському чину був ліквідований прорив російських військ на Бережани. В околицях міста, на схилах Лисоні, у кривавих боях полк УСС утратив убитими, полоненими й пораненими більше тисячі старшин та стрільців. Із 44 старшин у строю залишилось 16. Своєрідним реквіємом полеглим звучали слова пісні Р. Купчинського «Заквітчали дівчатонька», яку він написав на смерть убитого на Лисоні й похованого під Вільховцем підхорунжого Мальованого.
Обороною Бережан завершився один із періодів змагань стрілецтва, з якого воно вийшло ослабленим, але ідейно загартованим, з відновленою ідеєю Українського війська.
Лисоня — це одночасно тріумф і Голгофа для січових стрільців. А для наступних поколінь вона стала символом боротьби українського народу за утвердження державної незалежності.
3 вересня 2016 року в конференц-залі Бережанського агротехнічного інституту відбулась конференція присвячена сторіччю боїв на г.Лисоня , в якій взяли участь представники обласної та районної влади, культурні діячі регіону, провідні історики та науковці України, директор інституту, професор, заслужений машинобудівник України Павліський В.М, викладачі та студенти. Розпочалась конференція виконанням Державного Гімну України. Ведучим конференції був заступник голови районної ради Висоцький Роман Константинович, який виголосив вступне слово та запросив о. Володимира благословити початок конференції та усіх присутніх. Першим до слова був запрошений заступник голови Тернопільської обласної державної адміністрації, кандидат історичних наук Юрик Юрій Зеновійович, який від імені голови обласної державної адміністарації привітав присутніх з початком конференції і побажав усім плідної праці. Крупа Любомир Левкович ,кандидат історичних наук, заступник голови обласної ради, у своїй доповіді охарактеризував теперешній національний дух бережанщини і наголосив на актуальності та необхідності співпраці з молоддю в напрямку національно-патріотичного виховання, за прикладом січових стільців.
Цікавими та захоплюючими були виступи Миколи Литвина – доктора історичних наук, професора, директора Інституту українознавства НАН України ім. І. Крип’якевича, Миколи Лазаровича – доктора політичних наук, професора Тернопільського національного економічного університету, заслуженого працівника освіти України та Кузьменко Олени, кандидата філологічних наук інституту українознавства НАН України ім. Крипякевича.
Одним із важливих етапів конференції була презентація книг Олени Лугової , наукового співробітника ДІАЗу та Богдана Лугового, доцента кафедри гуманітарних дисциплін нашого інституту «Лисоня. Сторіччя звитяги» та другої книги бібліотеки “Бережанського віча” “Як з Бережан до кадри…” яку презентував редактор газети “Бережанське віче” Ігор Мельник.
Заключне слово надано голові районної державної адміністрації Петровському Володимиру Михайловичу який розповів про роль молодіжних організацій в національно- патріотичному вихованні молоді району та подякував усім за участь у конференції і разом із головою районної ради Біликом Василем Федоровичем вручили «Подяки» науковцям за їхні змістовні доповіді. Оргкомітет висловив щиру подяку директору інституту, професору Павліському Василю Михайловичу за допомогу у проведенні конференції.