22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель. Адже 22 січня 1918 року вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані, у Києві, відбулася не менш вагома подія – об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу. Тому невипадково деякі історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державної незалежності України.
Після першої Світової війни на теренах сучасної України утворилося дві держави УНР зі столицею в Києві та ЗУНР зі столицею у Львові. Переговори про їх об’єднання велися ще з початку1918 року. 1 грудня у Фастові між делегаціями двох держав був підписаний «Передвступний договір». Статті угоди констатували, непохитний намір ЗУНР «злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою». Зі свого боку, УНР проголошувала, що вона дає згоду «прийняти всю територію і населення Західно-Української Народньої Республіки як складову частину державної цілості в Українську Народну Республіку».
Подія мала величезне історичне і політичне значення, адже вперше за останні VІ століть українські землі нарешті об’єдналися навколо єдиної держави. Процедура підписання Акту пройшла надзвичайно урочисто. В Києві відбулись військовий парад, народне віче, молебень участь в яких взяли більше міліонна українців. Новим гербом новоствореної держави оголосили Тризуб, почали формувати уряд, але попри перші успіхи реального об’єднання досягти так і не вдалося, через низку обставин. Головна з них – скрутне становище, в якому незабаром опинилися як Директорія та її уряд, змушені під натиском Червоної армії залишити майже всю територію України, так і ЗУНР, територія якої була захоплена Польщею, Румунією і Чехословаччиною. Тим не менше, Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну.
Перше в Україні по справжньому масштабне відзначення свята Соборності відбулося 22 січня 1939 року в місті Хусті. Таким чином закарпатці нагадали про волю українців, висловлену на з’їзді Всенародних зборів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві.
Святкування Дня Соборності відновили у 1990 році. Тоді патріотичні сили організували живий ланцюг між Києвом і Львовом та Івано-Франківськом, як символ духовної єдності людей східних і західних земель. В акції взяли участь близько трьох міліоннів людей. З того часу святкування Дня Соборності відбувається регулярно, на законодавчому рівні його затвердили 1999 році.
Події січня 1919 року стали героїчною сторінкою нашої історії, безцінним надбанням духовної скарбниці українського народу, свідченням його величних звитяг і драматичних невдач. Зберегти одне з найсутніших надбань новітньої суверенної України - міжнаціональну злагоду - є не тільки велінням часу, але й запорукою соборного існування суверенної держави.
Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісна Україна – це повернення окупованих Криму і окремих районів Донеччини та Луганщини. Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії.
Вітаємо усіх українців із визначним українським державним святом – Днем Соборності України! Нехай же наша різносферова діяльність позначається світлими справами, спрямованими на розвиток і зміцнення Батьківщини, на добробут і розквіт духовності народу. Хай розум, воля і любов до рідного краю згуртовують нас для здійснення високої мети - процвітання соборної незалежної демократичної могутньої України, надійної запоруки добробуту й щасливого життя її народу.