1932-33 роки – одна з найтрагічніших сторінок нашої історії. Голодомор був одним з найбільш варварських актів ХХ століття. І саме таким слід його визнавати. Злочин проти людства, що був результатом цілеспрямованої сталінської політики, метою якої було заморити голодом Україну як народ і як націю, зломити волю українського народу, змусити підкоритися та знищити його ідентичність і національні прагнення. Реалізовувалась вона у формі розкуркулення і депортацій заможних селян, прискореної суцільної колективізації та встановлення обов'язкових непомірних обсягів хлібозаготівель. Ця жорстока політика перетворила один з найродючіших регіонів світу, землі, що славилися своїм багатим чорноземом, в місце жаху та смерті.
Згадуючи цю страшну сторінку нашої історії, студенти та викладачі нашого навчального закладу зібралися у каплиці інституту, аби молитовно згадати світлу пам'ять всіх невинно замучених людей в часи голодоморів 20,-30,-40-х років, вшанувати світлу пам'ять мільйонів невинних українців, яких жорстокий совєтський режим заморив голодом, коли задумав та запровадив катастрофічний штучний голод.
Отець Володимир у своїй промові наголосив на стійкості українського духу, який не можна було зруйнувати навіть голодомором. А також закликав завжди пам'ятати про цю страшну сторінку нашої історії та молитовно вшановувати їхню пам'ять.
Закарбувавши цей страшний урок,
Палають свічки, впавши на коліна,
І молиться пшеничний колосок.
Ніде нехай такого більш не буде!
Хай день новий життя несе нове.
Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!
В достатку Україна хай живе!