Піст започаткований, ще в раю, коли Адам отримав від Бога першу заповідь: «З дерева ж пізнання добра і зла не їстимеш». Оте «не їстимеш» - то наказ посту і стриманості.
Але в чому зміст посту?
Піст існував ще задовго до Різдва Христового, і його суть була в тому, що під час небезпеки чи лиха люди утримувалися від їжі, молились і приносили Богу жертву. У християнській церкві піст був затверджений апостолами і присвячувався згадкам про Христа, котрий не раз усамітнювався в пустелі, зміцнюючи постом і молитвою Свій Дух. Піст означав, перш за все, зміну образу життя людини, тому що, відмовляючись від деякої їжі, мирських розваг, вона свідомо обмежувала бажання, підкоряючи тлінне тіло душі своїй.
Сам Ісус Христос освятив піст власним прикладом, коли протягом 40 днів і ночей, проводячи час у молитві і пості, готував Себе до суспільного служіння родові людському. І під час Свого служіння Він не раз вказував Своїм послідовникам на необхідність посту. Настануть дні, сказав Господь, коли відберуть у них (учеників) жениха, і тоді поститимуть (Мф. 9, 15).
У Своїй промові про хворих, які страждали на біснування, Він сказав:”Цей же рід (диявольський) виганяється тільки молитвою і постом’’ (Мф.17, 21). За прикладом Спасителя і апостоли вважали піст необхідним для християн. Так, апостол Павло, перераховуючи свої подвиги, згадує і про піст. “В усьому, – говорить він про себе, – показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні,.. у трудах, у неспанні, в постах” (2 Кор. 6, 4-5).
Один із найвеличніших отців Церкви IV ст. Іоанн Златоуст говорив: «Хто обмежує піст тільки утримуванням від їжі, той більше всього безчестить його. Якщо ти дотримуєшся посту, докажи справами..., Ти постиш? Нагодуй голодних, напій спраглих, відвідай хворих, не забудь тих, хто у в’язниці, пожалій засмучених, утіш тих, хто сумує і плаче, будь милосердним, добрим, тихим, довготерпеливим, співчутливим, незлопам’ятним, благоговійним, правдивим, благочестивим, щоб Бог прийняв піст твій і щедро дарував плоди покаяння».
Дотримання постів з давніх часів підтримувалося державним законодавством на Заході та Сході. У дні Великого посту закривалися всі видовища, не влаштовувались ігри, не торгували м'ясом, призупинялася робота судів. А ось благодійні справи поширювалися. Багаті люди вкладали свої кошти на спорудження храмів, шкіл, годували й одягали бідних. Складалася відповідна атмосфера, яка допомагала обдумати власний духовний стан. На жаль, у наш час суспільне життя не може створити для нас великопісну атмосферу. Світ, який оточує нас і до якого ми належимо, не змінюється у дні Великого посту. Життя віруючої людини роздвоюється на релігійне і світське, між якими немає належного зв'язку. У наш час великопісну атмосферу можна створити лише в домашніх умовах, і то не завжди, бо в сім'ях часто не існує єдиних поглядів на духовне життя.
Без усякого сумніву, усі погодяться з тим, що сімейний спосіб життя радикально змінився під впливом комп’ютеризації і телебачення. Тому нам треба в ці дні припинити дивитися по комп`ютеру і телебаченню програми, що викликають негативні емоції. Разом з тим, нема нічого гріховного в тім, щоб стежити за інформацією про події в країні, у світі, чи слухати й дивитися програми, які збагачують нас духовно й інтелектуально. Чого варто рішуче позбутися у дні Великого посту - то це прикутості до телевізора і пасивного заковтування усього, що показують.
Але тут також, як і при споживанні їжі, одного утримання недостатньо. Духовне життя у дні Великого посту повинно наповнюватися чимось позитивним. Наша душа насолоджується молитвою, але і розум потребує духовної їжі. Цією їжею може бути читання - найперше релігійної, художньої та історичної літератури, з якої можна почерпнути багато духовних цінностей для нашого розуму. Щодо музики, то якщо вона релігійна, навіює людині певні добрі роздуми, то вона дозволена, як і все, що будує, пробуджує певний дух навернення, покаяння.
Під час посту потрібно частіше брати участь у богослужіннях, сповідатися, приймати Святе Причастя. Звільненими від посту є діти, вагітні жінки, матері, які годують грудьми, ті, хто харчується в чужих людей, важко працює, хворий або ті, хто одужує від важкої недуги. Це робиться для того, щоб піст не призвів до різкого упадку сил і християнин мав сили на молитву і необхідну працю.
Дотримуватися посту треба не показово, а непомітно для інших, і не засуджувати тих, хто їсть м’ясо, п’є молоко. Час посту дається людині для того, щоб вона подумала про своє життя, прагнула змінити в ньому те, що гріховно.
Великий піст – це час, коли людина ніби знову здобуває віру і життя у його Божественному розумінні, ми знову пізнаємо її смак і краще розуміємо голодних і знедолених, ми знову починаємо розуміти велику цінність спілкування з людьми, цінність праці, культури. Спілкуючись у молитві з Богом, ми розуміємо і відчуваємо серцем Його безмежну любов до нас і милосердя. Обмиймо себе сльозами покаяння і приступімо до Нього в Таїнстві Святого Причастя. Споживіть і побачите, Який милостивий Господь, і промінь нового життя засяє в нас.