З глибоким сумом сповіщаємо про відхід у вічність на 96 році життя директора Бережанського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства Івана Дмитровича Літвінова — Людини, яка понад двадцять років присвятила служінню освіті, молоді та розвитку нашого навчального закладу.
Його професійний шлях був нерозривно пов’язаний із технікумом, який став для нього не просто місцем роботи, а справою всього життя. Очоливши заклад у непростий період змін, він зумів не лише зберегти його традиції, а й закласти міцний фундамент для подальшого розвитку. Завдяки його мудрому керівництву технікум впевнено крокував уперед, розширюючи матеріально-технічну базу, відкриваючи нові спеціальності та впроваджуючи сучасні освітні підходи.
Іван Дмитрович очолював навчальний заклад від 22 лютого 1971 до 10 лютого 1992 року. За час керівництва зміцнювалася й розширювалася матеріально-технічна база закладу, зокрема оновлявся машино-тракторний парк. У своєму розпорядженні технікум мав біля 30 тракторів, 6 зернозбиральних і 7 бурякозбиральних комбайнів, картоплекопалку, силосний комбайн. Студенти закладу часто працювали на полях господарств, як у жнива, так і в час осінньо-польових робіт.
У 1974 році проведено добудову основного корпусу, де розміщено ряд лабораторій відділення електрифікації та механізації сільського господарства. Отримано земельну ділянку для будівництва автотрактородрому та майданчиків для зберігання сільськогосподарської техніки.
З 1979 – 1989 роки розпочато будівництво навчально-виробничої бази (полігону), здійснено цілий комплекс забудов, де розмістилися навчально виробничі майстерні, спортивний зал, гараж, котельня, автотрактородром, комплекс для допризовної підготовки, спеціалізовані лабораторії відділення «Механізації сільського господарства».
В 1985 році технікум у своєму розпорядженні мав 4 навчальних корпуси, навчально-виробничу майстерню, 40 добре оснащених кабінетів і лабораторій. Навчанням були охоплені 800 студентів стаціонару і 500 – заочного відділення. Викладання дисциплін проводили 65 викладачів з вищою освітою, 17 майстрів виробничого навчання і 20 лаборантів. Розпочато будівництво студентського гуртожитку на 220 місць, для викладачів споруджено 12-квартирний будинок, дві котельні.
Активно працювали гуртки технічної творчості, студенти технікуму постійно брали участь у республіканських виставках, що проводилися у Немішаївському сільськогосподарському технікумі. За кінцевими підсумками студенти завжди займали призові місця.
Як директор, Іван Дмитрович вирізнявся високим професіоналізмом, принциповістю та водночас людяністю. Для колег він був наставником і порадником, для студентів — справедливим керівником, який умів вислухати й підтримати. Його двері завжди були відкриті для тих, хто потребував допомоги чи доброго слова.
За роки його керівництва тисячі випускників отримали путівку в життя, здобули знання й професію, що стали основою їхнього майбутнього. Багато з них із вдячністю згадують роки навчання та ту атмосферу взаємоповаги й відповідальності, яку він послідовно формував у колективі.
Він умів об’єднувати людей навколо спільної мети, надихати на розвиток і вдосконалення. Його стратегічне мислення поєднувалося з турботою про кожного працівника й студента. Саме тому колектив технікуму був не просто робочою спільнотою, а великою родиною.
Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях колег, студентів, випускників та всіх, хто мав честь працювати поруч. Його багаторічна праця, відданість справі та щире служіння освіті є гідним прикладом для наступних поколінь педагогів і керівників.
Глибоко сумуємо з приводу цієї непоправної втрати та висловлюємо щирі співчуття родині покійного. Схиляємо голови в скорботі, підтримуємо в годину скорботи, поділяємо ваше горе та сумуємо разом із вами. Нехай Всемилостивий Господь прийме його світлу та щиру душу в Царство Небесне, а родині допоможе перенести цю важку втрату.
Вічна і світла пам’ять
