Парадокси нашого історичного часу полягає в тому, що наші будинки вищі, але терпіння нижче; наші автостради ширші, але наша індивідуальність і світогляд вужчі; ми витрачаємо більше, але маємо менше; ми купуємо більше речей, але менше ними насолоджуємося.

Наші квартири стають більшими, а сім’ї – меншими; у нас більше зручностей, але менше часу. У нас більше вчених звань, але менше змісту; більше експертів, але й більше проблем; більше медикаментів, але менше здоров’я.

Ми примножили свою власність, але зменшили свої цінності.

Ми говоримо занадто багато, любимо занадто рідко, ненавидимо занадто часто.

Ми навчилися тому, як заробляти на життя, але не навчилися тому, як жити; ми додали роки до життя, але не життя до років. Ми злітали на Місяць і назад, але нам важко переступати поріг і познайомитися з новим сусідом. Ми освоїли зовнішній світ, але не внутрішній; ми очищаємо повітря, але забруднюєм душу; ми розклали атом, але не наші упередження. У нас виросли доходи, але впала моральність; ми женемося за кількістю, але втрачаємо якість.

Нас час – це час високих чоловіків, але низьких характерів, більших доходів, але поверхневих стосунків, більшої волі, але меншої радості.

Давайте говорити нашим родинам і друзям, як сильно ми любимо їх.

Видаліть зі свого словника такі фрази, як «коли-небудь», «в один із днів».

Не відкладайте нічого, що приносить сміх і радість у ваше життя.

Кожен день, кожна година, кожна хвилина – особливі. І ви не знаєте, яка стане вашою останньою.

Психологічні спостереження для роздумів

Володимир Зайчук