Свою Україну любіть.Пророк. Геній. Народний співець. Живописець людської душі. Художник. Мовний інтегратор. Вічний Митець. Палаюче Сонце. Український мученик. Кобзар… Всіма цими словами небезпідставно вже понад дві сотні років називають Тараса Григоровича Шевченка та вшановують його ім’я.
Кожне століття дає людству Генія. Кожна нація має людину – символ, людину – знак, людину – фокус. Для нашої культури такою людиною символом є, без сумніву, він – Тарас Григорович Шевченко. Так, ХІХ століття подарувало світові талановитого художника, поета, а нам, українцям, палкого патріота своєї землі й непохитного борця за справедливість.
Він найвидатніший український поет. Він прийшов до нас у своєму знаменитому тулубі і шапці. Але молодий Шевченко був тим ще франтом. З легкістю витрачав гроші на красивий і модний одяг, любив білі парусинові костюми і якось з гонорару навіть купив собі єнотову шубу.
Нелегка доля талановитого молодика робила його страшенно популярним, а особисте життя поета завджи було за великою завісою.
«Свою Україну любіть» – таку назву мала літературна година, присвячена 211-й річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, яка відбулася напередодні Шевченівських днів, 6 березня 2025 року, в літературній світлиці музею книги для студентів агроінженерного факультету та факультету енергетики та електротехніки – шанувальників Шевченківської спадщини ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» (викл. О.Шумінська).
Юлія Заяць, науковий співробітник музею книги, своєю розповіддю віртуально відобразила події життя Тараса Григоровича у ХІХ ст. Вона розповідала про Шевченка не лише як про талановитого письменника, поета і художника, а говорила про нього як про звичайну людину, про його особисте життя, про його мрії, про його страждання .
Студенти пригадали основні віхи життя і творчості Т.Шевченка, дізналися багато цікавих та невідомих фактів про нього, залюбки відповідали на питання вікторини «Я все знаю про Тараса Шевченка», цитували улюблені вірші. Подив і зацікавлення викликали у юнацтва вірші Т. Шевченка, які були покладені на музику завдяки штучному інтелекту. «Мені тринадцятий минало…», «Сон», «Садок вишневий коло хати», «Тополя» та багато інших зазвучали у новому, сучасному та незвичному виконанні. Портрети Т. Шевченка у різних техніках виконання, виставка мініатюрних «Кобзарів» в доповнення розгорнутої книжкової виставки «Шанує Шевченка велика родина» стали яскравим доповненням сьогоднішнього заходу.
Ольга ШУМІНСЬКА, старша викладачка